Ванга всему головой была,
Как жить и что будет-
Всем ответы дала!
Что кризис везде и во всем наступит;
Единая Россия нас жить научит,
Что кто-то придет, когда кто умрёт:
Мы все умрем-
Я тоже пророк ?
Продовження
Вірші про політику
ІЗ ЛАП МОСКВИ – Микола Ковальчук
Ти в Біловежській пущі свій вибір зробила,
Звільнилася з обіймів лам Москви.
Ведмежа любов аж три сторіччя нас душила,
Голодомор, репресії і геноцид пережили.
Продовження
Історія одного героя – Таня Полуфанова
Будь ласка, не гнівіться ви на мене,
Я не себе, я світ цей прикінчив
Не в тому справа, що я навіжений
Чи божевільний, зовсім ні. Я просто жив:
Невисоко літаючи у мріях,
Я брався за роботу будь-яку,
Й не тішився в примарених надіях,
І більшого не прагнув ні в яку.
Амбіції мої залишилися в «виші»,
Коли студентом пізнавав науки,
Там у бібліотечній штучній тиші,
Я вперше вирішив накласти руки.
Та то було пусте, то юність в мить заграла,
Вона бува пульсує у кожного із нас.
Все ж долю більш жорстку життя підготувало,
Її розповідаю у післясмертний час.
Продовження
Як же живуть оті, що в нас при владі? – Таня Полуфанова
Як же живуть оті, що в нас при владі?
У них нема, напевно, сліз і горя…
Сидять в своїй Верховній Раді,
А у відпустку їдуть десь на берег моря.
Продовження
Левко Бідний – МІНЯЄМ ВЛАДУ НА СВОЇХ
МІНЯЄМ ВЛАДУ НА СВОЇХ
Сонце світить ,та не гріє,
Душі наші замерза.
Чи ви зовсім вже здуріли.
Чи у вас вже розуму нема?
І до кризи допустили,
Ви всі країну довели.
Чи ми усі вже вам не милі,
Бо ви усе вже загребли.
Влада вся в руках безумців,
Бо лиш дбає про себе.
Де ж знайти нам однодумців,
Може виберем тебе.
Щоби зміг відвести від скуки,
Челядь довгу би оту.
Та відбить би їм всім руки,
За земельку золоту.
Щоб зумів їм тріснуть в зуби,
Каганці б світились в них.
Щоб з казни не крали гроші,
І у мертвих, і живих.
Щоб подбав він і про бідних,
І малий той бізнес наш.
Голоснем за вас, ми рідних,
Бо вже стогнем через край.
І тоді зігріє сонце,
Наші душі у теплі.
І засвітить у віконце,
Воно вже скоро навесні.
Ой , як засвітить , щоб ви знали,
У тюрми підуть всі оті.
Що все руками у нас крали,
Бо руки в них уже не ті!
1лютого2009р.
Левко Бідний – Г А З О В А В І Й Н А.
Г А З О В А В І Й Н А.
Іде війна в нас політична,
Газпром ламає Нафтогаз.
Вже ситуація критична,
Чи буде в нас російський газ?
Що ЄС , це все Газпром,
Ми тримаємо здачу.
Це нам всім за ПДЧ,
І за Грузію в придачу.
Не будіть того ведмедя,
І не треба його злить,
Хай вже газ іде в Європу,
А нам доляри за транзит.
Та видно він уже проснувся,
Хто ж спать його вкладе?
На Україну огризнувся,
І лапу нам не подає.
То що йому ЄС ,чи ми на босу ногу,
Ведмідь Газпромом зветься сам.
Платіть ви всі побільш на лапу?
Бо газу вам обом не дам.
І чех мотається в Росію,
То в Київ знову за одно.
І каже: «Засіваю й угодою сію»,
А Газпрому знову все рівно.
Та видно , скоро вже втрясеться,
Коли Юля до Вови знов прийде.
І ця ціна на газ нам боком ще ікнеться,
Як газ в ЄС і в Україну знов піде!!!
10січня2009р.
Левко Бідний – КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.
КОМУ ГОЛОС СВІЙ ВІДДАТИ.
Чому народ наш обікрали,
Злодюги , олігархи й багачі?
Чому себе тоді не захищали,
Вони ж все крали не вночі?
То що робить тепер не знаю,
Та й чи можливо щось зробить.
Зверніть увагу , на це вас закликаю,
Бо вас же можуть знов купить.
Не продавайтесь ви за гречку,
Не продавайте голос свій.
Вас поведуть , як ту овечку,
Вони вже скоро на забій.
Не продавайте свою душу,
Олігархам та різним багачам.
З вас зроблять знов свинячу тушу,
І віддадуть своїм чортам.
То , як тоді нам поступити?
Кому повірить треба нам?
Хто ж Україну буде так любити,
Щоб не ділити пополам!
Нема в нас єдності в державі,
Кому кричать, в яке вікно?
Пішли до чорта , ліві й праві,
Бо з вами підемо на дно.
Хто ж на сопілці в нас заграє,
І з кризи виведе народ?
Чи в яму він уже стрибає,
Чи по барабану їм той (брод).
Чому ж претесь ви в депутати?
Бо ще ж лишилася земля.
Земельку треба ще й продати,
То хоч би й крадена була.
Кому ж голос свій віддать,
Задумався я знову.
А може к чорту їх послать,
Піду я вже додому.
А може голос свій продать?
Піти в корчму й напитись.
І кращого ніколи вже не ждать,
З усім мені змиритись.
Та ні! Вже хватить нас дурить,
То де ж ви є , ті наші вірні.
Щоб за народ , та свій народ любить,
Тоді лиш будем ми спокійні.
За барки всіх би вас узять,
Та трусонуть би кріпко.
Не хочу рук своїх марать,
Бо дуже мені гидко.
І вірю в те , що з кризи вийдем,
Коли об’єднаємось ми всі.
В життя щасливе знову підем,
Як сонце зійде на весні.
10січня2009р.
Левко Бідний – УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.
УКРАЇНО , ОЦЕ ТВОЇ ДІТИ.
(На події , що відбуваються навколо Верховної Ради 6-го скликання)
Україно , оце твої діти,
Яким дарувала життя і квіти.
Колись грабувала тебе шляхта,
Тепер грабують власні діти.
Тягнуть всі , хто тільки може,
Хто сидить отам в верхах.
Тільки нам тягнуть негоже,
Бо живемо вже при панах.
Хто злодюга , а хто пан,
Хто має доляри , того звуть пахан.
А я маю лиш кармани й ті пусті,
Доведеться мені знову в наймити іти.
Тут не можна вже пройти,
В ліс піти , на річку, Ні!
Все порили , як кроти,
Охоронці такі злі.
Ой , проснись народ, не спи,
Скинь ярмо і не стогни.
Треба вила в руки брать,
Всіх із влади треба гнать.
Розтягнули всі заводи і морські порти,
І земельку нашу рідну , политу кров’ю , почали тягти.
І кричать: «Ми , демократи , за народ!»,
Коли ж Бог почне карати весь цей (зброд).
Як подивишся ту Раду,
Сміх і біль в душі.
Брешуть всі й сорочки рвуть ,
Знову на собі.
Хто кого перекричить , той і правий буде,
Тільки нам , простому люду , легше вже не буде.
Україно , кого ти народила і на світ пустила,
Щоби селянські наші діти по наймитах ходили.
Пожалітись й то нікому , та й кому до нас,
Ще не вмерла Україна , не помре за вас.
Президент іди вже з влади , час горшки збирати,
Ти набив їх так багато , буде що згадати.
Всі п’ять партій політичних проти виборів кричать,
То навіщо Україну у вир цих виборів кидать.
Знов , щоб вилізти на трон,
Український наш патрон.
Як розпустиш цю ти Раду,
Не простить народ цю зраду.
Ти повір простому люду і повір мені,
Що ж ти робиш із народом? Гріх ціна тобі!
5жовтня2008р.
Левко Бідний – УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН
УКРАЇНО МОЯ,ТИ ВСТАЄШ ІЗ КОЛІН
(Присвячую помаранчевій революції 2004-2005рр)
Надворі сніг, все замело,
Хоча, осінній день на дворі.
Настала ніч і вимерло село,
Гойда неначе човен в морі.
А в човні тім життя було,
Таке тяжке, таке сумне.
Неначе сон воно пройшло,
А нове, скоро чи настане?!
О, було тяжко, але ми встали,
На повен зріст піднявся весь народ.
І нас не пожене ніхто, як ту отару,
І не закрить тепер нам рот.
Ми будемо самі тепер править
Від низів і до верхів.
І на коліна нас ніхто вже не поставить,
На багато років – тисячі віків.
І вірю в те, що як уклін,
Добро повернеться до нас із вами.
Україно моя, ти встаєш із колін,
І світлий день уже не за горами.
Ми будемо жить, як сонце світить,
У теплих променях, у світлі і теплі.
Заможно, красиво і щасливо,
Життя настане , знову на землі.
Ми нащадки славних козаків,
І згуртуватись нам треба із вами.
Щоб не повернувся старий режим,
Бо не бути тоді нам козаками.
Кінець 2004р-початок2005р.
Бывший в употреблении (стих В. М. Литвину)
Литвин как был, так и остался,
В телеге пятым колесом,
Сам по себе в дерьме болтался,
Ни с кем не пел он в унисон.
Он часто ходит на тусовки,
И там он тело среди тел,
Он любит посещать массовки,
Боится лишь конкретных дел.
Он часто ездит в регионы,
И обещает в рот нам сласти,
Но ведь носил уже погоны,
Когда при Кучме был у власти.
А что он сделал? Кто мне скажет,
Благие кто дела покажет,
В скандалах был замешан? Да,
Но выходил сухим всегда.
Лишь треплет языком искусно,
А ведь, по сути, бьёт баклуши,
Всё обещает часто-густо,
Лапши навешав нам на уши.
А ведь была, была возможность,
Исполнить то, что обещал,
Но он имел неосторожность
Вести корабль не в тот причал.
В политике он хитрый лис,
О кресле спикера мечтая,
Ждал, чтобы все передрались,
В огонь, лишь масла подливая.
Желая всех оставить с носом,
Бросал дрова не в тот камин,
И задаёшься ты вопросом,
А нужен ли стране Литвин?
Автор: Илья Чернов. Из архивов 2000-2008 года. Сайт источник: http://mir-poezii.com/