Час не можна продати…

Час не можна продати
И не можна купити,
Час не можна забрати
Й не можна убити.
Він спиняється в нас,
Коли вийде наш час,
Час земного буття на Землі.
І душа, вже без нас,
Без тілесних прикрас
Геть полине в туманній імлі.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.uа

Два кольори, дві пісні…

Два кольори, дві пісні,
Одне людське життя
Повік в коханні чистім,
Як матір і дитя.
Червоний цвіт калини –
То радощі буття,
А чорне, неодмінно
Гіркота й каяття.
Так і живуть донині,
Як темна ніч і день,
Обидві господині,
Та – горя, Та – пісень.
Добро і зло парадом,
Крокують мир з війною,
Свята любов і зрада
Вік поруч між собою.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Люблю я весняні легенькі морози..

Люблю я весняні легенькі морози,
Люблю, як дитина сміється крізь сльози,
Люблю все живе на землі і вітаю,
Бо кожну дрібницю в житті пам’ятаю.
Яке ж це велике благо – буття,
О, як цінувати нам треба життя,
Кохати, сміятись, блюсти себе строго,
Бо щастя буття нам даровано Богом!
Ми діти господні розумні й ледачі,
Та тільки Господь наш безмірно терплячий.
Все може простити, бо ми його діти,
За нас навіть смерть Він зумів претерпіти,
Ти лиш зупинись і звернися до Бога,
Легкою завжди твоя буде дорога.

Автор: Генріх Акулов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Как трудно жить…

Как трудно жить: мала зарплата
И у детей нет перспективы,
Все, так сказать, мои активы
На щи уходят и квартплату.

А хочется: чтоб хлеб да с маслом,
И у детей чтоб был свой дом,
Чтоб под иконой не угасла
Свеча, зажженная отцом…

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Наш мир, увы, не безупречен…

Наш мир, увы, не безупречен
И мы не безупречны в нем:
Дело не в том, что он не вечен,
И кто красив в нем, кто увечен,
А в том – как в мире мы живем;
Какие ценности мы любим?
Каким мы молимся богам?
Достойны ли мы званья – люди,
Коль припадаем к сапогам,
Что нас и топчут и пинают,
И ваксой импортной воняют?

Автор: Илья Чернов; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Ще сад є. Тиша в нім і тінь…

Ще сад є. Тиша в нім і тінь.
Не все ще сказано уголос.
Ще в’ються бджоли золоті
І достига на сонці колос.

Ще дід живі. Ще ми малі,
А мама молоді і сильні.
Ще став сільський не обмілів –
Між вербами такий красивий!

Ще за городами ярок –
Глибокий і якийсь тривожний.
Ще не життя в нас, а урок,
Й не все на тім уроці можна.

Ще десь попереду дощі.
Ще нам взуття – лише про свято…
Ще так далеко до душі
І так у всім душі багато.

Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Просто – рушник на стіні…

Просто – рушник на стіні,
Просто у глечику жмутик васильок…
Ми в світі – корінні,
Ми в ньому – гарні, надійні, красиві!

Просто – книжки, книжки…
«Ну і коли прочитати їх, мамо?!»
Тяжко – мов дотик руки, –
Як цього досить… і як цього мало.

Просто – життя прибій…
Чую! ловлю! на великих рівняюсь!..
Доле, ти навіть не грій –
Ти лиш вітрами наповнюй вітрило.

Автор: Наталка Поклад; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Відцвітають літа, переходять у пам’ять..

Відцвітають літа, переходять у пам’ять,
Не встигаєш, ночами доточуєш дні.
Кружеляє життя на такій бистрині,
Що не ти, а тобою діла твої правлять.

Розраховуєш час до найменшої миті,
Із цейтноту в новий потрапляєш цейтнот,
А нараз уяви, що нема цих турбот, –
Задля чого тоді, власне, жити на світі?

Автор: Микола Луків; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Нехай мене чарують квіти…

Нехай мене чарують квіти,
Нехай життя їм віддаю:
Ніяк я барвами досхочу
Своїх очей не напою”

Нехай і так… але довіку
Я не лишуся в їх саду;
В останню ніч я вийду в поле
І біля травоньки впаду.

Автор: Олександр Олесь; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua

Як добре те, що смерті не боюсь я…

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Автор: Василь Стус; сайт: http://www.poeziya-ukrainy.com.ua